Про діловодство
— Якою ж є*аніною я займаюсь, — в котрий раз за тиждень каже Антон, уткнувшись в монітор і в розпачі притримуючи голову рукою. Антон теж в цивільному житті був «айтішніком», а тепер став «папірником».
— Пам’ятай, що це завжди краще, ніж в бліндажі, — нагадую йому я.
— Там хоч задача зрозуміла, а тут ніхто ні*уя не знає і не розуміє.
В нас з Антоном була ілюзія, що потрапивши до батальйону, ми будемо «недостатньо»: розумні, кмітливі, швидкі, обізнані. Виявилось, що навпаки: інші (хто у війську з 2014 чи 2022) почали розраховувати на те, що ми краще розберемось в цьому паперовому лабіринті ніж вони. При цьому, ми не були діловодами офіційно (ми штатно числились в бойових ротах стрільцями, кулеметниками та помічниками гранатометників, тоді як фактично виконували штабну роботу).
Все тому, що стільки посад діловодів в штаті немає, і процес набуття нами сержантського звання запускати ніхто не збирався (тим паче, коли ми вже були при виконанні бойового розпорядження). Така позиція дозволяла використовувати нас як діловодський ресурс, а за потреби легко перекинути в піхоту — виконувати завдання «згідно посадових обов’язків».
Антон був у розпачі не просто так. Щоб перечислити проблеми діловодства в батальйоні, не вистачить пальців двух рук. Але я спробував звести їх до трьох категорій:
- Забагато звітності = забагато документів = забагато витрачених ресурсів (час, люди, нерви).
- Неповноцінна цифровізація = відсутність повноцінної автоматизації = до абсурду ускладнена операційна частина їх опрацювання та логістика документообігу.
- Слабка обученість діловодству сержантського та офіцерського особового складу.
Для прикладу: щоб списати одну аптечку, треба роздрукувати та опрацювати як мінімум шість різних документів (по 1-3 сторінки кожен), і задіяти до п’яти різних сторін/служб/підрозділів від початку процесу і до його фіналу. Це також десятки вручну поставлених підписів уповноважених осіб, та вручну заповнені паперові журнали, які також регулярно перевіряються «для галочки».
Оцифрування тільки дублює деякі категорії документів, частина яких все одно роздруковується та роками зберігається в папочках в тісних кабінетах. Багато документів друкуються по три копії для кожної служби, а деякі по 2-3 рази просто через помилки та уточнення. Коли діловод на бойових іде в СЗЧ (через умови чи наказ на переведення в піхоту), замінити його просто ніким, тому його місце займають люди необучені, часто неграмотні, що породжує нові проблеми і виклики.
Намагаюсь схилити Антоху до своєї філософії: дивись на це з висоти пташиного польоту, і воно буде здаватись маленьким і незначним. В тебе є сім’я, про неї і хвилюйся. Як казав один ротний, діловодством має хтось займатись якісно, щоб у людей дійсно воюючих було менше проблем і турбот, і я з цим повністю погоджуюсь. Папірці мають служити бойовим військовим, а не навпаки.
Про армійські ритуали
Солдат К. вже хвилин 15 мете невеличку ділянку від листя та мілких гілок. На піщаному ґрунті, перекриваючи одна одну, візерунками перехрещуються плавні довгі лінії.
— Та досить мести, чисто вже. Піди краще чаю попий, — каже йому молодший сержант.
— Та ще трохи залишилось, — відповідає той.
Я дивлюсь на це підметання та думаю, що справа не в чистоті. У кожного є свій ритуал, який дозволяє відсторонитись від дійсності армійського буття та хоча б на кілька десятків хвилин на день ментально кудись переміститись, щось забути, стати цією метлою, що знов і знов мете те ж саме місце.
З кухні долітає дикторський чоловічий голос ШІ. Чергова відео-історія в Тік-Ток, яку уважно слухає Анатолійович, ще один бородатий сержант за 50. «Его лицо мгновенно померкло как только он услышал новость, которой он боялся больше всего. Они здесь. Они поспешили осмотреться, и, как и ожидалось, обнаружили что-то в недалеком лесу. Там что-то шевелилось.
— Беги!
— Мы никогда не добежим до финиша! Столкнувшись в опасностью, трое по-разному отреагировали…».
Далі йшов розбір поведінки героїв та подальше розкриття напруженої сцени з американського фільму жахів. Мабуть, такі відео закривають його потребу в перегляді повноцінного кіно. Це один з його ритуалів зранку.
Мені подобається, коли час від часу їх відео пририваються рекламою: якісь таблетки для шлунку, мінеральна вода, «Нова пошта». За двадцять років нічого не змінилось. Рекламні джинґли пробуджують минувше відчуття спокою та затишку, коли тобі десять, у неділю вся сім’я вдома, ви збираєтесь кудись їхати, у всіх свої маленькі клопоти, а по телевізору 1+1 чи «Новий канал» — спочатку реклама, потім програма на день. Який сьогодні буде екшн? «Термінатор»? «Люди в чорному»? «Людина-павук» з Тобі Магвайром? Потрібно встигнути повернутись до вечора. Ми ще не знаємо, але це теж ритуал, за яким у майбутньому всі будуть сумувати.
Заварюю собі каву. Не хочу пити розчинну. Максимально наблизив свій сніданок до домашнього, тільки чомусь тепер подобається все їсти окремо: пару видів сиру, банан, яблуко, якась цукерка чи вафля, йогурт. Можна посмакувати кожен продукт. Вмикаю розважальне шоу. Розтягую це на півгодини перед службою. На цей час я майже вдома.
А ввечері є коти, які вже чекають на нашому місці свою вечерю. Кс-кс-кс — і швидко збігаються інші. Гладжу їх поки вони їдять. Деякі приходять голодні тільки на пестощі. Хтось від чухання муркотить. Це моє підметання і забуття. Мої найкращі хвилини за день.
/
У Threads мобілізований айтівець із ніком oncceuponatime_dude веде щоденник про те, як опинився у війську. Ми вже розповідали про його досвід від «лагідної бусифікації» і ночі в казармі ТЦК до першого дня у батальйоні.
У другій частині зізнань і відкриттів айтівця він розповідав про БЗВП, «губні НАТівські постріли» та «гру в штурмовиків».
У третій частині щоденника айтівець поділився думками про те, чому бусифіковані не тікають з армії, наскільки різні умови служби в штабних і піхотинців, та зброю у ковдрі.
Четверта частина його спостережень — про залякування у війську та передислокації підрозділу не без сюрпризів.
П’ята частина відвертостей — про залякування у війську, втрати та життя прифронтового міста.
Носта порція зізнань та відкриттів — про думки про СЗЧ, страх переводу в піхоту та бажання втекти з України.
Сьогодні айтівець розповідає про особливості роботи діловода та армійські ритуали, що подумки повертають воїнів до колишнього життя.
